„ому небо голубе, а св≥тила б≥л¤ горизонту червон≥?

ѕершопричина цих ¤вищ одна ≥ та ж. ¬ атмосфер≥ сильн≥ше за все розс≥ваЇтьс¤ короткохвильове випром≥нюванн¤ —онц¤.  оли ми дивимос¤ на небо, то в≥дчуваЇмо розс≥¤не сон¤чне св≥тло - цим ≥ по¤снюЇтьс¤ голубий кол≥р неба (розс≥юванн¤ св≥тла в≥дбуваЇтьс¤ на дуже маленьких, випадково виникаючих згущуванн¤х молекул пов≥тр¤). —постер≥гаючи р≥зн≥ област≥ неба, ми бачимо св≥тло, що розповсюджуЇтьс¤ в напр¤мах, ¤к≥ утворюють р≥зн≥ кути з первинним сон¤чним променем, що осв≥тив даний об'Їм пов≥тр¤. Ѕ≥льш всього св≥тла розс≥ваЇтьс¤ в напр¤мах, близьких до напр¤му первинного промен¤. ѕро це св≥дчить велика ¤скрав≥сть неба б≥л¤ —онц¤. якщо —онце знаходитьс¤ б≥л¤ горизонту, то хвил≥ р≥зних довжин розс≥юютьс¤ пов≥тр¤м по р≥зному, в≥дпов≥дно ф≥олетов≥ промен≥ розс≥юютьс¤ найб≥льше, а червон≥ - найменше до спостер≥гача ≥стотно ослабленим, а червоне св≥тло майже не ослабл¤Їтьс¤. Ѕаланс кольор≥в порушуЇтьс¤ ≥ —онце червон≥Ї. “ак само атмосфера зм≥нюЇ кол≥р ћ≥с¤ц¤, планет ≥ з≥рок. яскравим св≥доцтвом того, що атмосфера добре пропускаЇ червоне св≥тло ≥ сильно розс≥юЇ голубий, майже не пропускаючи його (тим б≥льше це в≥дноситьс¤ до ф≥олетового ≥ синього св≥тла), Ї червоно - коричневий кол≥р ћ≥с¤ц¤ при його повному затемненн≥. ¬ цей пер≥од ћ≥с¤ць осв≥тлений т≥льки тим сон¤чним св≥тлом, ¤ке завд¤ки заломленню в земн≥й атмосфер≥ потрапило на ћ≥с¤ць, а це в основному, ¤к ми знаЇмо, червоне св≥тло.